Карти розумових дій. Методика застосування.

Методика застосування карт розумових дій

на заняттях та у плануванні

Загальна характеристика карти-схеми Ефективним способом формування системності знань на основі інтеграції змісту дошкільної освіти є застосування методу інтелектуальних карт (mind-maps) або карт розумових дій (визначення Т.Бьюзена). Останнім часом інтелектуальні карти як засіб організації навчаль- но-пізнавальної діяльності широко застосовуються в різних ланках вітчизняної та зарубіжної освіти і отримали багато різноманітних визначень. Так, у вищій школі спосіб застосування цих карт-схем має назву метод концептуальних карт (Л.Карпинська, Н.Іванченко, Л.Тархова та інші). Щодо середньої школи — інтелектуальні карти мають назву схеми орієнтувальної основи дій (ООД) (Т.Лазарєва), а також схеми розумових дій. Кожен з названих термінів, з одного боку, є синонімом інших, проте, на наш погляд, має певну специфіку.

У системі дошкільної освіти застосування схем, схематичних малюн- ків не дуже поширено, лише в останні роки в контексті екологічного ви- ховання вихователі застосовують окремі схеми для пояснення складних природознавчих понять. У методиці розвитку зв’язного мовлення дітей в окремих авторських технологіях також застосовувались схеми, які допомогли зберегти логіку побудови описової розповіді, повідомлення чи міркування. Проте системних карт, якими по суті є карти розумових дій, у дошкільній освіті не застосовували. Отже, запропонована методика та розроблений авторами атлас карт розумових дій може допомогти вихователям та вчителям початкової школи оптимізувати навчально-пізнавальну діяльність завдяки унаочненню послідовності пошуково-орієнтувальних дій, встановленню взаємозв’язків різноманіт- них понять. Розкриємо сутність цього поняття.

Інтелектуальна карта є по суті структурно-логічною схемою зміс­тово-процесуальних аспектів вивчення певної теми, в якій у радіальній формі відображаються зв’язки ключового поняття, що розташовується у центрі, з іншими поняттями цієї теми (проблеми), та становить з ними нерозривну єдність. Така карта дає змогу майже на кожне поняття дивитись крізь призму його міжсистемних зв’язків, вони стають для того, хто навчається, наочними, очевидними. Термін «схема орієнтувальної основи дій» підкреслює організаційно-спрямовуючу функцію інтелектуальних карт, адже у процесі їх побудови, складання, людина не лише відтворює власне уявлення щодо міжсистемних зв’язків ключового поняття з іншими, а певним чином усвідомлює логічну послідовність пошуково-орієнтувальних дій, тобто краще засвоює не лише саме знання, а й опановує способи його здобуття. Така карта складається за активної участі дітей на їх очах, охоче дітьми коментується, багаторазово удосконалюється, доповнюється у різних формах життєдіяльності. Наприклад, карта, складена дітьми середньої групи разом з вихователем, у наступному навчальному році може бути оглянута цими самими дітьми, проаналізована та доповнена чи навіть суттєво змінена. Отже, для визначення названого засобу наочного навчання дітей ми пропонуємо застосовувати терміни інтелектуальні карти чи карти розумових дій. Водночас для оптимізації навчально-виховного процесу в дошкільному закладі, початковій школі педагогу також потрібен інший тип — концептуальні карти. Нагадаємо, що поняття «концепція» означає певний спосіб розуміння, трактування будь-якого предмета, явища, процесу, погляду на предмет чи явище. Педагогу така карта дає змогу вибудувати логіку вивчення певної теми, враховуючи різні її аспекти, реально інтегруючи зміст освіти. Наявність концептуальних карт допо- магає вибудувати в логічній єдності цикл тематичних занять (уроків), що максимально повно розкривають тему. Концептуальна карта складніша за карту розумових дій, адже вона відображає значно більше інформації, ніж вихователь може використати на своїх заняттях. Водночас це поширює його можливості щодо багатоваріантної організації змісту. Карта інтелектуальних дій складніша, вона відображає глибинні зв’язки складнішого плану — філософські, соціально- культурні тощо. Так, якщо як ключове поняття карти розглянемо поняття «гості», стає очевидною потреба пов’язати його з такими поняттями, як свято (причина для гостювання), традиції гостинців, очікування господарями гостей, приготування, привітання, пригощання, розвага гостей, культура гостювання тощо. За кожним із названих складових стоїть також певна сукупність інших уточнюючих понять. Так, усвідомлення сутності ключового поняття вимагає визначення важливих його ознак, якими гість відрізняється від негостя (святкове вбрання, наявність гостинця, настрій, налаштований на свято гостювання тощо). Отже, карта-схема орієнтує педагога і дітей на засвоєння не відокремленого, теоретизованого знання, а на життєву ситуацію, освоєння якої надає дитині життєвих компетенцій. Повторимося, що карта є динамічним явищем, вона постійно змістовно змінюється в кожній конкретній навчальній ситуації, відповідно до того, як змінюватиметься логіка самого заняття, організація процесу пізнання. Є певні труднощі у визначенні належності методу застосування інтелектуальних карт до відомих класифікацій методів навчання. Адже сама карта є наочним засобом, оскільки наявно показує дітям взаємозв’язки понять теми, основні логічні блоки, містить малюнки, картинки, а спосіб застосування такого засобу можна класифікувати як наочний метод. Проте складання карти відбувається у процесі обговорення, полілогу, в якому діти як співрозмовники обмінюються думками, міркуваннями, висловлюють пропозиції, варіанти відповідей. Під час колективного обговорення карти діти залучаються до різних видів діяльності (малювання, розігрування ситуацій, виконання завдань за предметними картинками, створення рухливих образів тощо). Отже, метод інтелектуальних карт можна зарахувати до класу комбінованих методів навчання.

М е т о д и к а  з а с т о с у в а н н я  к а р т  р о з у м о в и х  д і й

Розглянемо детальніше методику роботи з картою розумових дій на занятті. Зауважимо, що використання інтелектуальних карт буде ефективним для будь-якого виду заняття, адже цей метод виконує передусім смислоутворюючу функцію, задає смисли всій навчально-пізнавальній діяльності. Особливого значення застосування карт набуває на заняттях інтегрованого типу — ключове слово схеми становить смисловий стрижень, навколо якого і відбувається об’єднання різних видів діяльності та галузей знань. Сутність запропонованого підходу полягає в тому, що педагог, обираючи тему-образ заняття, спочатку сприймає обрану тему як багатозначне, багатоаспектне поняття (явище). На етапі підготовки до заняття він складає концептуальну карту, вирішує, які елементи становитимуть інтелектуальну карту, що буде складатися на занятті, відповідно робить заготовки, готує демонстраційний та роздатковий матеріал. Вихователь повинен бути готовим до того, що на самому занятті діти можуть запропонувати власну логіку міркувань, і, можливо, заготовлену схему доведеться дещо змінити.

Про ключове слово вихователь повідомляє дітям на початку заняття, коли пропонує подумати, знайоме це слово дітям чи ні, як діти його розуміють, з якими словами це слово «дружить». На аркуші (ватман, старі шпалери) посередині педагог друкує ключове слово, від якого проводить лінії-стежинки в різні сторони. Діти можуть допомагати вихователю написати слово, сприймають його цілісний образ, що сприяє легкому, невимушеному його запам’ятовуванню. У такий спосіб діти поступово можуть навчитися «читати» слова без спеціального навчання (сутність цього прагматичного методу навчання дошкільників грамоти розглянемо пізніше). Кожна стежинка закінчується словом, логічно пов’язаним із ключовим. До кожного цього слова діти можуть намалювати картинку-ілюстрацію чи інший смисловий образ. Відтак схема стає живою, наочною, а сам процес її складання надає жвавості заняттю динамічного та діалогічного характеру. Робота зі схемою може відбуватися за такими логічними кроками, проте зміст роботи на кожному етапі визначається інтересами дітей (саме вони вирішують, якою стежинкою на карті-схемі можна рухатися далі), можливостями конкретної групи та тим робочим змістом, яким насичує заняття вихователь.

Перший крок — термінологічний. Одразу зазначу — назви умовні, кожний педагог їх може назвати по-своєму. Мета цього етапу роботи — зосередити увагу дітей на ключовому слові, зробити його і те (ті) поняття, що за ним стоїть, об’єктом роздумів та спостережень, разом з дітьми сформувати понятійне поле, насичене численними словами, що утворюють різні смисли ключового поняття. Впродовж заняття схема може доповнюватися, тобто перше коло слів може розростатися, збільшуватися завдяки уточненням. З-поміж способів роботи на першому етапі — бесіда, полілог, гра «запитання-відповіді», малювання символічних зображень на- званих слів, застосування інших способів їх втілення (наприклад, показати пальчиками, зобразити в русі, жестах, знайти з-поміж інших відповідну картинку тощо). Результат першого етапу має бути складений разом з дітьми, записаний та домальований перший варіант карти-схеми. Щодо малювання, то діти можуть малювати по черзі на самій карті або на невеличких аркушиках, а потім приклеювати свої малюнки (попередньо їх можна вирізати для економії місця) на загальну схему.

Другий крок — художньо-лексичний. Мета другого етапу полягає в уточненні значень слів-понять, у вправлянні дітей у складанні словосполучень, фраз, пошуку відповідних смислів у художніх, зокрема літературних та фольклорних, творах. На цьому етапі перше коло слів-малюнків може збільшитися, поширитися. Так, за словом «погода» можуть з’явитися слова дощ, вітер, сонце (інший варіант: тепла, холодна, морозна, спекотна тощо), за словом «дощ» — парасолька, калюжі, хмарки, плащі, гумові чобітки. Вихователь може застосувати такі методи та прийоми: читання та розповідання, хорове промовляння чистомовок, коротких віршів, текстів, що супроводжуються пальчиковими рухами, загадування загадок, лексико-граматичні вправи. Причому педагог намагається розгорнути смислове поле на якомога ширшому матеріалі — про природу, світ людських стосунків, математичні відно- шення; намагається задіяти художні уявлення, сенсорні відчуття дітей. Тобто інтегрує змістовий матеріал заняття.

Третій крок — тілесно-орієнтований, або руховий — виокремлено свідомо, але на занятті він може знайти місце в кожній його частині, коли вихователь відчуває потребу задіяти рух для збереження загального ритму, темпу заняття. В ігровому арсеналі є безліч ігор, які тематично можуть бути близькими ідеї заняття. Крім того, це можуть бути різноманітні рухові вправи, в яких діти за допомогою власного тіла можуть відобразити певні смисли. Не можна ігнорувати цю складову заняття, адже групова робота над складанням карти, цілеспрямована навчально- пізнавальна діяльність вимагають значного емоційного, розумового, а також фізичного навантаження, тому «емоційні сплески», рухова активність мають надзвичайно важливе значення для забезпечення працездатності дітей. Останній крок заняття має бути орієнтованим на створення спіль- ного кінцевого продукту, тому він може бути названий продуктивний, чи проектувальний, залежно від цілей, окреслених педагогом. Мета цього етапу — об’єднати дітей спільною діяльністю, збагатити досвід активної участі у взаємодії з ровесниками та дорослими, вправлятися в ініціюванні власних ідей, дій, навчитися домовлятися, наполягати, підкорятися, тобто діяти разом. Спільний результат, разом створений продукт викликають радість і залишаються у пам’яті дитини. Це може бути невеличка інсценівка, виготовлення колажу, заповнення групового часопису, соціально-ігрове проектування тощо.

Продемонструємо можливі варіанти роботи над складанням карти розумових дій на тему «ДІМ»

сусіди родина                                                                            барліг нора квартира клітка

МЕШКАНЦІ                                                                                                 ЖИТЛО  

                                                               ДІМ                                                                            

ТЕРИТОРІЯ                                                                                                 БУДІВЛЯ

ліс море пустеля                                                                                споруда хмарочос намет

Зазначимо, що робота над складанням цієї карти може бути справою не одного заняття, а циклу занять, об’єднаних смислоутворюючою ідеєю, яку вихователь прагне донести до дітей — для кожного живого дім, домівка — найважливіше місце, його треба берегти і цінувати. Всі навчальні завдання, «предметні» знання є другорядними стосовно цієї ідеї, вони є важливим засобом її осмислення і засвоєння. На першому етапі роботи над поняттям дім вихователь уточнює, який смисл діти вкладають в це слово, може запропонувати намалювати, відобразивши своє розуміння цього поняття. Працюючи у напрямі «дім — це житло» педагог може запропонувати дітям гру «Знайди своє житло», завдання на систематизацію предметних картинок, гру з м’ячем «Хто де живе», може запропонувати дітям читання фрагментів художніх текстів, у яких йдеться про різні види житла, загадати загадки тощо. Не менш змістовним може бути опрацювання наступного напряму «дім — це споруда». Адже можна не лише обговорити з дітьми форму, величину, матеріали, з яких виготовляють різні споруди, а й провести експеримент, щоб переконатися в доцільності (недоцільності) певного матеріалу, форми і величини для конкретної споруди. Коментований розгляд ілюстративного матеріалу з обговоренням функціонального призначення будівель (завод, аптека, багатоповерховий будинок, крамниця, дитячий садок), ігри з елементами конструювання з різноманітного матеріалу, прикрашання (малювання, ліплення) зображень різноманітних споруд, пригадування казкових споруд (теремок, рукавичка, палац, хатка тощо), розглядання книжкових ілюстрацій, полілог на тему «Що в будівлі найважливіше, без чого будівля перестає бути такою?», рольова гра «Замовлення у майстра», проблемні ситуації — неповний перелік тих способів, за допомогою яких можна розкрити цей аспект.

Домінантною ідеєю наступного напряму «дім як територія» є екологічна, адже в цьому разі вихователь намагається показати дітям ліс (море, степ, пустелю тощо) як систему, в якій кожний елемент залежить від добробуту інших. Доцільною буде проектна діяльність, колективне виконання колажу, складання набірного полотна, спільна робота над книжкою з картинками, малюнками, випуск листівки, газети тощо. Соціально-етичною спрямованістю характеризується останній напрям, адже йдеться про стосунки, взаємини мешканців будинків, культуру гуртожитку. Обговорення дітьми правил, законів, алго- ритмів можливих дій, обігрування різноманітних ситуацій, бесіди за змістом прочитаних художніх творів і ще багато іншого може за- стосувати вихователь у роботі з дітьми. Отже, інтелектуальна карта, як бачимо, дає змогу зрозуміти за допомогою наочних засобів смислову сутність заняття чи навіть циклу занять, сприяє розвитку системного мислення.

Складання концептуальної карти. Цикл занять Завдання концептуальної карти — допомогти педагогу скласти цілісне уявлення щодо певної навчальної теми. Карта відображає широке, її філософське бачення, що дає змогу вихователю (вчителю) вийти за рамки вузько обмеженого завданнями конкретного заняття (уроку) сприймання сутності понять, що становлять понятійне поле карти, усвідомити широту й глибину міжпредметних, міжгалузевих зв’язків. Так, спрямованість професійної підготовки педагогів на сприймання передусім предметного знання (заняття з математики — для математичних знань, заняття з розвитку мовлення — тільки для формування мовленнєвих умінь), прив’язаність до програми як не лише тактичного орієнтиру, а й стратегічного (нездатність бачити загальний контекст конкретного навчального завдання), — все це спричинює труднощі, які відчувають вихователі в реалізації при- нципу інтеграції змісту дошкільної освіти, ускладнює усвідомлення її життєвих смислів. Отже, більшість педагогів, чесно виконуючи свої професійні обов’язки, на жаль, проводить заняття задля за- няття, задля виконання програми, звужуючи тим самим сенс своєї педагогічної діяльності. На основі концептуальної карти вихователь може розробити цикли односпрямованих та різноспрямованих занять для максимально повного розкриття певної теми. Розглянемо детальніше це на прикладі карти Доріжка — дорога — шлях». Зіставлення клю- чових понять дає змогу усвідомити не лише смислові відмінності даних слів, а й демонструє все розмаїття зв’язків. Пропонуємо такі варіанти циклів занять за цією картою.

Цикл № 1 «Дорога — доріжка» 1. Інтегроване заняття з пріоритетом логіко-математичних за- вдань «Зустрічі на лісовій доріжці». Величина (параметри ширини, висоти). Лінія — промінь — відрізок. Встановлення закономірностей (вправи «Продовж ряд, «Що для кого». Лісові мешканці (природознавча інформація). Художнє слово. Створення набірного полотна (колективна робота) «На лісовій доріжці».

2. Інтегроване заняття з пріоритетом інтелектуально-мовлен- нєвих завдань «Будуємо місто». Коментоване складання карти міста в картинках: полілог, лексичні вправи, малювання дерев, кущів, квітів для міської алеї, розмова про призначення громадських закладів, будов. Закріплення просторових характеристик та величин.

3. Інтегроване (предметне) заняття художньо-естетичного циклу «Веселе місто». Прикрашання будинків.Символи-знаки на спеціальних спорудах. Творчо-логічні завдання створення символічних знаків.

4. Інтегроване заняття соціально-природознавчої спрямованості з елементами експериментування «Доріжки. Рух».