Математичні жарти

ЦИГАНОВА СІМЕЙКА

Просився циган до хазяїна на ніч:

— Прийміть мене, мій хазяїне, на ніч, та не самого, а з сімейкою. Та там нас небагатечко: от тільки сам та сама, та він та вона, та дідуньо з бабунею, та татуньо з мамунею, та я, та жінка моя, та діточок двоє маленьких, троє більшеньких і той Іван, що несе ковбан, і той Данило, що несе точило; а ще не всі — є п’ятеро в вівсі.

ЧОГО ЛЮДИ РОДЯТЬСЯ ТО БІЛЯВІ, ТО ЧОРНЯВІ, ТО РУДІ

Два парубки зійшлися докупи та й розмовляють:

— Ти не знаєш, Стецьку, чого люди родяться то біляві, то чорняві?

— Як не знаю? Знаю!

— А чого?

— Того, що одні родяться вдень, а другі вночі.

— І справді, мабуть, так! А руді коли?

— Руді?

— Еге!

— Руді теж удень, тільки тоді, як дуже жарко.

НОВЕ ПРІЗВИЩЕ

Неписьменна прибиральниця Тетяна у відомості на одержання зарплати проти свого прізвища завжди ставила хрестик. Одного разу після чергової получки Тетяна замість хрестика поставила кружечок.

— А чого це інший значок? — здивувався касир.

— Та це я вийшла заміж і перемінила прізвище, — відповіла Тетяна.

ЦИГАНОВА СІМЕЙКА

Просився циган до хазяїна на ніч:

— Прийміть мене, мій хазяїне, на ніч, та не самого, а з сімейкою. Та там нас небагатечко: от тільки сам та сама, та він та вона, та дідуньо з бабунею, та татуньо з мамунею, та я, та жінка моя, та діточок двоє маленьких, троє більшеньких і той Іван, що несе ковбан, і той Данило, що несе точило; а ще не всі — є п’ятеро в вівсі.

 Якщо місяць стане серпиком

Вчитель розказує учням: — Місяць дуже великий. На ньому могли б розміститися мільйони людей.

Малий Петрик зітхнув.

— Чого це ти зітхаєш? — здивувався вчитель.

— А що робитимуть ті бідні люди, коли місяць стане серпиком?

Чому півень на одній нозі стоїть?

Чому півень на одній нозі стоїть?

— Тому, що коли підніме й другу, то впаде.

Юля спитала маму: «А чи знаєш ти, що важливіше — сонце чи місяць?» — і сама відповіла: «Звичайно, місяць. Бо він світить уночі, коли темно, а сонце лише вдень, коли й так видно».

Немає ніскільки.

Катрусю, скільки вас у класі?

—З вчителькою двадцять вісім.

—То, виходить, без вчительки — двадцять сім?

—Де там! Без учительки немає ніскільки.

Ти, Петре, сам горіхи поїв чи поділився з сестричкою?

— А три не ділиться на два.

«Кмітливий»

Учитель вирішив перевірити учнів на кмітливість:

— Хто хоч один раз обпікся, той завжди боїться вогню. Скажи що-небудь схоже.

Учень відповів:

— Кого один раз вимили, той боїться води!

Було темно

— Стасю, в шафі було три калачі, а зараз тільки один лишився.

Як це могло статися?

— Було темно, мамо, і я не помітив третього.

Щоб я звикав

— Тату, коли я виросту, то стану полярним дослідником.

— Дуже добре, Атанасе. Це чудова мрія.

— Але я вже тепер хочу готуватися до цього.

— А як саме?

— Щодня купуй мені морозиво, щоб я звикав до холоду.

Згубіть і цю...

Хлопчик знайшов новеньку шкіряну рукавичку.

«От шкода, що одна, — подумав він. — Якби дві. Піду пошукаю другу».

Коли гульк — іде чоловік, а на руці така ж рукавичка.

— Дядьку!

— Га!

— У вас одна?

— Одна!

— А де ж друга?

— Згубив!

— Згубіть і цю!

— Навіщо?

— У вас все рівно одна! А я знайду, і в мене буде дві.

По щирості

Один господар прийшов з міста, дає синкові медівник та й каже:

— На, Васильку! Та поділися з Петриком по щирості!

— А то як діляться по щирості? — питає Василько.

— Отак, синку, — каже отець. — Як переломиш медівник, то даси більшу половину Петрикові, а собі лишиш меншу. Це називається по щирості.

— То дайте Петрикові медівник, хай він ділить по щирості.

Глибока річка

В Люди запитала раз Марічка:

— А у вас в селі глибока річка?

— Ой, глибока ду-же! — каже Люда,

— Як лягти, то з головою буде...